Багато століть люди свято вірять в існування любові і намагаються розгадати її таємницю. Але таємниця ця, по цю пору так і залишається нерозгаданою. На думку церкви, любов – найвища мудрість і головне призначення людини. Витоки, суть і значущість любові намагалися й намагаються зрозуміти філософи всіх часів і народів. Але їм вдалося відкрити лише деякі грані духовного світу людини.
Ми жадаємо віри в диво любові. Вона нам необхідна так само, як віра в те, що найкраще, звичайно, попереду. Навіть тисячі історій із сумним фіналом не можуть перекреслити віру в реальність існування любовних чарів. Просто ці чари можуть, як прийти, так і піти – вони непостійні. Але коли починають говорити про диво любові, значить, або це дві половинки відшукали один одного, або трапилося те, що ми називаємо «любов сліпа» – зовсім незрозумілі для оточуючих союзи. Не менш знайомий і вираз – «любов зла».
Що ж відбувається, коли закохані, щиро побажавши назавжди поєднати своє життя, через деякий час вже кричать: «Караул! Що за чудовисько поряд? ». Або взяти, приміром, цей горезвісний «один крок», який відділяє ненависть від любові. У який момент ми робимо цей крок і опиняємося в «точці неповернення»? Над темою любові довгі століття б’ються вчені, намагаючись знайти чітке визначення цьому дивному почуттю і відповісти на питання: як воно виникає і куди зникає?
Ми живемо тільки мить. Ми порошинки простору в бризках часу. Вічність змиє наші сліди – наші почуття і думки, наші вчинки і творіння. Але іскорка, народжена з’єднанням люблячих душ безсмертна – Всесвіт прийме її в себе. Нам хочеться в це вірити …