От ви тут всі пишете дівчата, а я один хлопець і я розкажу вам свою історію. Якось запропонував “мутить” одній дівчині, а вона сказала “ну давай” і друг тоже запропонував її подружці. Я і кажу, ну що давайте підемо погуляєм вечері вона погодилася. Ми і зустрілися коли сказали і де сказали. Я прийшов раніше, але її не було… дай я подумав піду їй на зустріч, так і сталося. Я прийшов до її будинку не став заходити просто подзвонив вона вибила я знову дзвоню і знов вибила , на третій раз вона бере слухавку і що я чую “да я вже підхожу”, я такі а підходиш і давай так скоропобіг пригнався і вийшло що я запізнився. Ну це нічого тут прийшов мій друг і ми всі 4 пішли на лавочку. Я мовчав, мало говорив, а потім ми провели їх додому, спершу провели другову дівчину, і вона тіпа каже я буду ночувати в подружки, але я неповірив і остався ждати жду жду і тут вона виходить ну як я і думав
ну ладно вони попрощалися і я пішов її проводити провів до траси і там оставалося перейти дорогу і вона каже ну всьо нетреба далі проводити по мене бабушка вийде ну я такій добре ми такі пака пака навіть необнялися напрощання що там ще говорити за поцілунок
ну я такий шо трохи недовєрчивий і думаю підуно я подивлюся і шо як ви думаєте виходила по неї її бабушка ???
хер там ну да я пішов розтрояний додому ну і всьо на цьому на прогулянка кончилася потім я такій бачу її в школі ну там поздоровалися і я думаю піду провиду але вона відмене втікала і я ше їй купив ігрушку мягку і думаю подарити вона така втікла там в одний клас невиходила не виходила дай я позвонив і кажу вийди вона така я занята я такий кажу ну вийди я тобі дешо скажу а вона питає ти мене проводити небудеш я такій кажу нє вона вийшла я їй подарив ігрушку і всьо …
нацьому все кончилося ми перестали спілкуватися
Ось серед наших читачів і хлопці з’явилися 🙂 Цей коментар прийшов до статті «Як розпізнати – кохання чи захоплення», та мені захотілося присвятити цій темі не маленький коментар, а статтю.
Можливо настав час допомогти хлопцям зрозуміти нас дівчат, і припинити звинувачувати хлопців у всіх наших нещастях! Хоч це і важко, та ми маємо погодитися, що не тільки серед хлопців, а серед дівчат зустрічаються такі , які хочуть всістися на два стільці, а коли в них це виходить вони не знають, що з цим робити і тоді виникають неприємні ситуації. А тінь недовіри і образи, яка виникає у хлопців після «спілкування» з такими дівчатами, потім лягає на всіх дівчат. Ну як можна після такого довіряти дівчатам!?
Дівчата, заздалегідь прошу вибачення у вас, та я мушу дати пораду цьому хлопцю! Можливо ви теж, щось порадите, буду дуже вдячна, думаю, що наш читач теж!
Ваня, є така приказка: «Чим більше дівчину ми любимо, тим менше подобаємося їй» 🙂 Спробуй спокійно ставитеся до того, що вона тебе ігнорує, скажи, що вона друг і ти це зрозумів тільки зараз. Не пиши і не кажи про свої почуття, якщо вони в тебе до неї є.
І займися розвитком відносин з іншими дівчатами. Повір не всі дівчата такі стервочки, можливо в школі є та дівчина, яку ти не помічаєш, а вона готова віддати все, щоб ти тільки звернув на неї увагу! Озирнися навколо! Та головне не повторюй помилок дівчини, про яку ти писав. Ти зрозумів, як це не приємно коли тебе обманюють.
Чесність – це запорука хороших стосунків!
Цікаві історіі,«Чим більше дівчину ми любимо, тим менше подобаємося їй”. Цього правила я сам дотримуюсь…вже давно!
А мені здається, що дівчина просто чогось злякалась…ну буває так, що якшо дуже хлопці просять провести, то дівчата думають, шо шось від неї хоче і тому отак ігнорувала. Можливо треба було не переставати отак різко спілкуватись, пробувати ше раз, а тоді вже робити висновки.
Сумна Історія ……….але в мене ще сумніща
ДА история грусная((((((( Очень обидно когда любовь не взаимная((((((((((
«Любов, яка не дожила до ранку…»
Знову пишу тобі листа. Пишу, і наївно думаю: останній. Я ніколи не казала тобі люблю, ніколи не цілувала в шию, ніколи не тримала за руку і не казала: «Я поруч». Час невпинно йде…так і ти…пішов. Я намагаюсь навчитись жити без тебе. Але…все…все без виключення нагадує мені тебе. В кожному перехожому я бачу тебе, в кожній пісні, згадую про тебе, в кожному дотику чиєїсь руки – ти…Ти скрізь. А найголовніше і що найболючіше – ти в серці. Сьогодні зірвалась…заплакала…пара сліз, але таких цілющих. Сьогодні бачила тебе. Бачила і розуміла, здалась…Здалась як квартира чи проститутка. Я не боролась за тебе. Я просто пішла…, так як і ти. Я робила тисячу кроків у напрямку до тебе, але жодного навздогін. Ще ніколи не було мені так боляче. Жодна людина в світі не змушувала мене так страждати. Твої очі. Твої руки. Ти… Як же ж мало потрібно для щастя…
Можливо зараз ти весело проводиш час з друзями, можливо ти знову під кайфом… хотілося б, щоб ти, як і я, шалено хворів мною. Щохвилини думаю про тебе. Думаю про те що було, і те, що могло б бути. Думаю…і розумію, що все мало б бути не так. Не так! Я хочу кричати від болі. Мені так набридло усміхатись і казати, що в мене все добре. Ти, ти робив мене щасливою! Лише з тобою я відчула, що значить бути потрібною. Ніколи не забуду дзвінок о третій ночі зі словами, що ти думаєш тільки про мене, коли навкруги куча дівчат: «От так, закриваю очі…і думаю про тебе». Не забуду твоїх рук на моєму животі. Ти, як маленьке котеня, мило лежав напроти…і я так, так нестерпно лиш хотіла тебе поцілувати…а ти…просто легенько дихав..і…ніжненько спав. Я ніколи не казала тобі люблю. Постійно продумувала безліч слів, але сказати…так і не змогла. Я любила тебе…Ні! Я люблю тебе…Люблю так, що готова курити разом з тобою ту погань і отримувати кайф від чорт-зна чого. Я готова мінятись для тебе.
Не хочу з ніким говорити. Хочу бути з тобою, гладити твоє волосся, чухати спинку, дивитись в твої глибокі очі, тримати тебе за руку, обіймати довго-довго, любити тебе…
Немо давно вже не пахне тобою. Ти давно вже пішов від мене. Я дякую тобі за той день, коли ти пішов. Кожна розлука дарує зустріч. Не думаю, що знайду такого як ти. Думаю, що ти знайдеш ту, яка зробить тебе щасливим!
P. S. Не важливо де ти і з ким ти, важливо, про кого ти думаєш, коли заплющуєш очі…
Люблю. Твоя…завжди твоя…