Незавжди легко буде нам,
як часто є незгоди,
Чомусь все інколи стає
немов різкі, важкі звороти.
Колись нестане нам обом
коханих, рідних, близьких
Тоді в самотності одні
ми вип”єм трохи віски.
Як часто всі ми не праві
і слухати не хочем
Тоді у муках не одні
щасливо жити хочем.
І знову згадую щораз ту ніжну,
батьківську турботу
Тоді повторюю щераз,
як я в дитинство хочу.
Каріна