Згідно з проведеними опитуваннями серед жінок, з’ясувалося, що 87% жінок знайомий целюліт. Целюліт – це підступний ворог жіночої краси, від якого дуже важко позбутися з улюблених ним місць – сідниць, стегон та нижньої частини живота. Звідки ж береться целюліт? Чи небезпечний він для здоров’я?
Причини появи целюліту
Целюліт має і медичний термін – гіноідна ліподистрофія, при якій страждає жирова тканина. Розвиток целюліту ще мало вивчений, але причинами його виникнення є сукупність таких причин, як щоденний стрес, неправильне харчування, зловживання алкоголем або нікотином, малоактивний спосіб життя.
Ці причини призводять до порушення найважливіших процесів в організмі жінки, внаслідок яких відбувається порушення водно-сольового і жирового обміну. При цьому жирова тканина видозмінюється, утворюючи ненависні ямочки й горбки, зовні це проявляється як “апельсинова шкірка”, зсередини жировий шар виглядає як сітка.
Розглянемо процес утворення целюліту докладніше.
Процес появи целюліту
Целюліт – це глибокі зміни в гіподермі (підшкірно-жировому шарі), що веде до порушення циркуляції крові і лімфатичного відтоку. Целюліт характеризується як застійні процеси в жировій тканині, що призводять в подальшому до дистрофії тканини. Єдиної думки на проблему целюліту в медицині немає, але невелика частка лікарів не вважають целюліт захворюванням.
У гіподермі сполучна тканина є місцем синтезу жирів. Розщеплення жирів і їх введення в кровообіг відбувається завдяки жировим клітинам – адипоцитам. Для нормальної шкіри характерна велика кількість адипоцитів маленького розміру, які об’єднані в групи і оточені колагеновими і ретикулярними тканинами. Жирові об’єднання пов’язані з кровоносною системою, завдяки якій відбувається живлення тканин організму ліпідами. Адипоцити формують жири з цукру калорії, необхідні для організму (обмін речовин, енергетичний баланс).
У клітинах жирової тканини виробляється гормон щастя – лептин, який поступаючи в головний мозок, викликає почуття повного задоволення. І з часом організм потребує великого вироблення лептину, стимулюється утворення нових адіопоцитів і збільшення старих, які потребують додаткового живлення, таким чином виникає залежність, що супроводжується підвищеним апетитом. В результаті адипоцити перестають добре функціонувати, починають працювати на центр насичення, а це веде до скупчення жиру, ослабленню капілярів і виникненню набряків. На цій стадії відбувається порушення циркуляції крові і лімфи і тканини не дотримують живлення. Шкіра стає набряклою – це перша ознака целюліту.
Надалі адипоцити групуються у вузли, провокуючи ущільнення сполучної тканини з появою рубцевих змін. Це стадія появи “ефекту апельсинової шкірки”. У міру збільшення вузлів, ущільнення і затвердіння сполучної тканини, поверхня шкіри стає нерівною у формі горбків. Це стадія запушенного целюліту.
Виникнення терміну “целюліт”
Термін “целюліт або гіноідна ліподистрофія” з’явився в ХIХ столітті, але вважалася нормальним явищем, а не патологічним. Активна діяльність проти целюліту почалася лише в 1973 році в момент появи косметичного салону Ніколь Ронсар, яка прагнула таким чином залучити нових клієнтів в свій салон.
Стадії розвитку целюліту
У косметології виділяють кілька етапів розвитку целюліту:
1 стадія характеризується застоєм тканинної рідини між клітинами жирової тканини, і носить назву – м’який целюліт.
2 стадія проявляється потовщенням і затвердінням волокон колагену в з’єднанні з жировою тканиною. Відбувається порушення мікроциркуляції крові й лімфи. На цій стадії при натисканні на шкіру залишаються сліди вм’ятини, що доводять втрату еластичності.
3 стадія характеризується проявом глибоких ущільнень в тканинах, формуються мікровузлики, поверхня шкіри стає схожою на апельсинову шкірку. Ця стадія носить назву жорсткий целюліт.
4 стадія характеризується збільшенням числа вузликів, можливе виникнення болю під час пальпації, відбуваються сильні прогресивні зміни, характерні для 2 і 3 стадій.