З усіх овочів, які вживає людина в їжу, більше чверті припадає на капусту. Це одне з основних джерел задоволення потреби організму у вітамінах і мінеральних солях. За вмістом вітаміну С вона не поступається мандаринам, яблукам і вдвічі перевершує персики, банани. Приблизно 250 г капусти забезпечують організм так званим «добовим пайком» цього вітаміну. Відносно недавно в деяких овочах виявили нову речовину, названу фактором U (від лат. – Улькус, тобто виразка). Особливо їм багатий сік білокачанної капусти. Встановлено, що фактор U володіє певним терапевтичним ефектом при ряді захворювань шлунка, кишечника, і навіть атеросклерозу.
Щоб отримати такий сік у домашніх умовах, свіжонарізані скибочки капусти пропускають через м’ясорубку або протирають на тертці, а потім віджимають. Про те, як приймати сік, треба, звичайно, порадитися з лікарем.
Капуста, як і інші овочі, містить також липотропну речовину, яка називається – холін. Його в ньому набагато більше, ніж в рибі, молоці, м’ясі. А ця речовина попереджає ожиріння печінки і бере участь у відновленні жирового і холестеринного обміну. Тартронова кислота, яка міститься в капусті гальмує перехід цукру та інших вуглеводів в жир і таким чином певною мірою попереджає розвиток ожиріння в цілому. На жаль, тартронова кислота нестійка до нагрівання. Значить, поряд з овочами, що піддаються кулінарній обробці, необхідно в добовий раціон включати сиру капусту у вигляді салатів, вінегретів, гарнірів.
Ще важливо відзначити: більшість біологічно цінних речовин, що містяться в капусті, особливо вітаміни, при квашенні переходять у розсіл. На цій підставі і його рекомендують використовувати як загальнозміцнюючий напій, а також при хворобах печінки – по одній-півтори склянки за 30-40 хвилин до їжі. Тим же, хто страждає серцево-судинними захворюваннями та хворобами нирок, капусту перед їжею треба промити, щоб звільнити її від надлишку солі.