Чоловіча жадібність – один із найбільших недоліків. Я можу пробачити навіть зраду, а ось жадібність – ні. Причому вона не залежить від кількості грошей в кишені, це вроджена якість, яку майже нічим не можна викорінити.
Багато чоловіків дорікають жінкам в їх надмірній меркантильності, мовляв, ми дивимося лише на гаманець і завжди віддамо перевагу багатому ніж бідному. Про цю помилкову думку, я напишу пізніше, але мало хто розуміє, що багатий – це не синонім слова “щедрий”. І як це часто буває, взагалі, антонім. Так, буває немає грошей і щедрість просто неприпустима.
Що я маю на увазі під словом “щедрість”? Я не маю на увазі завалювання мене дорогими подарунками при кожній зустрічі, оплата моїх рахунків і щотижневого шопінгу, хоча я була б не проти … А як мінімум не червоніти в ресторані, коли він дає найменші чайові, якщо взагалі дає, або якщо взагалі має місце бути похід у ресторан.
Обмежування себе у всьому, покупка самої дешевої їжі, одягу, вираховування грошей за паркування до секунди, і не дай Бог заплатити на 25 центів більше. Про опалення взимку я взагалі мовчу, йому легше напнути на себе 2 светри і вовняні шкарпетки, але вище 18 градусів температура не підніметься. Для нього немає понять “кіно”, “театри”, “музеї” або “концерти”, тому як це неймовірно дорого, але ж майже таке ж можна подивитися вдома. І навіть якщо він йде на концерт, то це будуть найдешевші місця, або він просто напросто піде один, щоб не платити за квиток для своєї дами, або запропонує їй сплатити свою частину самій.
Багато чоловіків люблять спочатку пообіцяти тобі золоті гори, відпустку в Майамі, купівлю прикрас, телефону, все це нагадує сценку з “12 стільців” – “Вранці гроші – вдень стільці, вдень гроші – увечері стільці … А можна так – вранці стільці, вдень гроші ? Можна, але гроші вперед “. Без “передоплати” не буде нічого. Та й як показала практика – не факт, що обіцяні гори взагалі будуть.
Особисто я за здорову економію, але все одно я волію не знати про те, що пиво в магазині за милю від будинку дешевше на долар. Мені абсолютно не цікаво, що він платить величезну страховку, що виплачує свою квартиру, допомагає батькам, шле гроші на благодійність, програв у казино купу грошей і т.п. Поки ти мені не чоловік – мені наплювати на твої фінансові справи. Я не хочу про них знати і відчувати себе винуватою за те, що ми тільки що поїли суші в хорошому барі. Або щоб виникало відчуття жалості, що ще гірше.
Найцікавіше, що багато скупердяїв навіть не здогадуються про те, ким вони є. Вони можуть обурюватися в твоїй присутності, що його десь надурили на 2 долари, буде торгуватися з таксистом до останнього, і жодного разу не купить тобі квіти, пояснюючи це тим, що це марна трата грошей. А що не марна він пояснити не може.
Слава Богу, що серед моїх кавалерів таких вже жлобів не було, але і атракціонів небаченої щедрості мені теж не влаштовували. Відкрилися очі у мене (так, вони були деякий час закриті), коли він не сплатив моє таксі, на якому я їхала до нього ж на його прохання. План помсти був суворий. Для нього, враховуючи що він економив кожну копійку. Один раз я позичила у нього деяку суму грошей, невелику, повірте, пара чобіт в непоганому магазині, мотивувавши це тим, що у мене виникли проблеми з карткою і не віддала. Цей Марк дзвонив мені близько трьох місяців, писав у всілякі Фейсбуці, але мене вже й слід прохолов. До цих пір не знаю, чи живий він після такого потрясіння. А мої чобітки носяться чудово.
Або є у мене знайомий, назвемо його Давид, не стовідсотковий жмот, живе в Манхеттане, купує органічну їжу, гарний одяг з Barneys, але жодну з своїх дівчат він ще не пригостив в ресторані.
Платять вони строго 50/50. Причому я не один раз бачила його, низько схилив голову над рахунком і вираховувати свою частку на мобільному телефоні. І дівчат у нього хоч відбавляй. Нонсенс.
Мораль цієї байки така, людина не ідеальна, але жадібність – недолік, який негідний чоловіка; боротися з ним чи ні особисто справа кожного, але я б поберегла свої нерви, так як, по-моєму, це невиліковно.