Ти віриш в любов на відстані?

І все може закінчитися тут і зараз, адже я не вірю в любов на відстані. Можливо це навіть правда, незалежно від мого сумного досвіду в цій делікатній сфері любовних стосунків з протилежною статтю. Можливо всі мої женихи проживали в радіусі двох тролейбусних зупинок від мого будинку, або, навпаки, половина єдиної значущої love story в моєму житті пройшла в поїздах і закінчилася розбитим вщент серцем, як і тисячі інших історій, інших закоханих, незалежно від кілометрових відстаней.

Насправді, навіщо звинувачувати у всьому відстані, оскільки кілометри лише загострюють надрив хитких і непевних відносин, між людьми, які гостро потребують фізичної близькості, в постійному «торканні поглядом» кожну хвилину і кожну секунду. У будь-якому випадку, я не вірю, і потрібно поставити крапку, сідай в машину, поїзд, літак, йди додому і не думай більше про це.

Але є невеликий відсоток чоловіків, які продовжують наполягати:

Як це – ти не віриш? У тебе нічого не вийшло? Можливо, твоя любов не була достатньо сильна. Ти ніколи не випробувала «це» на своїй шкурі? Тоді не потрібно язиком ляпати. Що це за дурні забобони: «Я не вірю в кохання на відстані»? Якщо любиш, то можна навіть на відстані бути щасливим. Люди, яких розділяють кілометри, країни і океани одружуються і живуть роки. Десятиліття. Все життя. Фізична відстань не означає емоційну дистанцію, є чат, є соціальні мережі, Skype … Якщо ти не віриш в любов на відстані значить, ти не готова йти на жертви заради любові, твоє відчуття егоїстичне, для тебе комфорт і рутина дорожче, ніж всепоглинаюча пристрасть.

А я дивлюся повз тебе… Я не знаю, що сказати… Насправді мені плювати на кохання-зітхання і кілометри, і це був лише ввічливий спосіб сказати: «Наш роман підійшов до логічного завершення …», але ти не вловив контексту. Ти не розумієш, і готовий навіть принести себе в жертву. Ти хочеш сказати, що є сенс намагатися і пробувати, і, як би не було важко, любов варта ризику.

Я не хочу.

І це не має нічого спільного з вірою, вся справа в тобі …