Ми, жінки, любимо побалакати, дістаємо свого коханого всякими там «зайчиками», «усі-пусі» … А як же називають нас вони, представники сильної половини людства? Чи тільки з-під палиці вони готові говорити слова любові?
Деякі чоловіки, звичайно, не скупляться на ніжні слова своїй дамі, співають серенади, пишуть вірші. Але, на жаль, такі лицарі або перестають ними бути після штампу в паспорті, адже жінці в будь-якому віці хочеться бути коханою і неповторною, найчарівнішою і привабливою. Так що ж змушує чоловіків скупитися на компліменти?
По-перше, це страх раптом перетворитися на підкаблучника. А що якщо друзі почують з його уст слова типу «зайка», «лапуля» на адресу коханої? «Ну, звичайно, підкаблучник, хто ж ще», – подумають вони, і будуть не праві. Чому чоловік, який трепетно ставиться до своєї другої половинки повинен вважатися під каблуком у неї?
Звичайно, питання типу «Дорогий, ти мене любиш?», «Дорогий, чому ти мене не любиш?», вимовлені по десять разів за день, можуть вивести будь-якого чоловіка. Після цього не те що на освідчення в коханні, на звичайне спілкування з цією жінкою може не потягнути. Але зазвичай таких довго і терплять.
На чоловіка ніколи ні за яких обставин не потрібно тиснути, якщо він зважиться сказати Вам пару-трійку ніжних слів, хай це зробить за власною ініціативою. Нехай це буде не дуже багатослівно і яскраво, зате від душі.
Жінки в усьому бачать підтекст, все перекручують. Чоловіки не завжди це враховують і розуміють перекручено деякі наші слова. Ми проганяємо, але маємо на увазі «не йди, а пожалій», ми говоримо «так», а самі хочемо зворотнього. Чоловіки можуть поскаржитися, що ніколи не зрозуміють до кінця, чого хочуть жінки, а нам і не треба, нас просто треба любити і поважати!
Але ми жінки, любимо вухами, так що не забувайте про це, дорогі наші чоловіки! І частіше балуйте нас освідченнями в коханні, адже насправді нам так мало треба для щастя!