Хоча масаж, як і інші види народної медицини, виник ще в давні часи, в медичних цілях, що дивно, його почали використовувати зовсім недавно: лише кілька десятків років тому масаж, нарешті, зайняв «офіційне» місце в медицині як сукупність технік для лікування ряду проблем зі здоров’ям. Навчитися класичного масажу досить просто, оскільки, в кінцевому підсумку, масаж являє собою лише комбінацію низки простих технік: розминання, погладжування, розтирання.
Історія масажу
Масаж як засіб для полегшення хворобливих відчуттів і лікування ряду проблем зі здоров’ям з’явився в незапам’ятні часи: ще на зорі людства для полегшення болю при травмах використовувалися найпростіші методики масажу, здатні позбавити людину від хворобливих відчуттів.
Визначити точне місце зародження масажної практики неможливо: масаж в оздоровчих і лікувальних цілях практикувався в стародавньому Єгипті, Персії, Індії, древньому Китаї, де ще за кілька століть до нашої ери з’явилися перші масажні школи. Знаменитий лікар і філософ Авіценна у своїх працях описував різні техніки масажу для оздоровлення і зміцнення організму, відновлення після хвороб, розслаблення. У древній Греції одним з прихильників масажу як засобу лікування ряду хвороб був сам Гіппократ і його учні.
Незважаючи на те, що масаж підтримували багато видатних цілителів і філософів стародавнього світу, в першому столітті нашої ери масаж вважався технікою забороненою, залишком язичництва. І лише з розквітом наук в епоху Ренесансу масаж знову почав привертати увагу лікарів, знову почали використовувати масажні техніки при лікуванні хвороб. Одним з основоположників сучасної теорії масажу можна вважати шведського лікаря Петра-Генріха Лінга, в кінці XVIII століття почав вивчати вплив масажу на тіло, і німецького професора Мозенгейля, який розробив наукову базу масажу. Нарешті, лише кілька десятків років тому масаж почав практикуватися в медицині як дійсно ефективний засіб при лікуванні ряду захворювань і відновлення організму після хвороб.
Як робити класичний масаж?
Класичний масаж грунтується на чотирьох основних техніках: доторканні, розтиранні, вичавлюванні, розминці. Особливо важливе значення має правильний напрям масажних рухів: рухи повинні здійснюватися по ходу лімфатичних шляхів, проте самі лімфатичні вузли масажувати не можна. Починати масажні руху необхідно з великих ділянок тіла, поступово переходячи до більш дрібним.
Погладжування – найпростіший прийом класичного масажу, що використовується на початку сеансу і при переході від однієї техніки масажу до іншої. У залежності від інтенсивності рухів погладжування може впливати на нервову систему по-різному: порушувати чи, навпаки, заспокоювати. При погладжуванного руху рук найбільш м’які і плавні, оскільки ця техніка не зачіпає м’язові тканини, а стимулює обмінні процеси в шкірі.
Більш глибока з точки зору впливу техніка класичного масажу – розтирання, що передбачає певне зміщення і розтягнення тканин. Розтирання стимулює кровообіг і володіє відновним ефектом при хворобах суглобів. Оскільки при розтиранні рух досить інтенсивні, одна і таж ділянка тіла обробляється протягом не більше 10 секунд.
Наступна за інтенсивністю техніка масажу – вижимання, яке виконується так само, як і погладжування, однак більш швидко і енергійно, зачіпаючи верхні шари м’язових тканин. Тиск на ділянку тіла необхідно регулювати, беручи до уваги чутливість ділянки, розміри розминаємих м’язів і товщину шару підшкірного жиру.
Центральний елемент сукупності прийомів масажу – розминка, техніка, що впливає на найглибші шари м’язових тканин. Розминка здійснюється за допомогою захоплення тканин, здавлювання, зміщення їх і притискання до кісток. Особливо ефективний цей прийом після значних фізичних навантажень – техніка розминання дозволяє видалити з м’язових тканин молочну кислоту і вуглекислий газ, скупчення яких викликає хворобливі відчуття.