Аквааеробіку не можна назвати молодим видом спорту або «новим віянням» в лікувальній фізкультурі. В тій чи іншій формі вона існувала з початку ХХ століття. У Німеччині вона була відома як «водна гімнастика», у Франції – як «вправи у воді». Є відомості, що в ряді танцювальних шкіл Латинської Америки практикували і тоді і зараз розучування багатьох рухів саме у воді. Мабуть таким чином досягалася необхідна плавність і гармонія рухів танцюристів.
Як абсолютно самостійний сегмент фізичної культури та спорту аквааеробіка заявила про себе в 60-х роках минулого століття. У багатьох санаторіях і пансіонатах стали з’являтися плавальні басейни, що було раніше великою рідкістю. Комусь спало на думку, що ранкову зарядку та вправи лікувальної фізкультури можна проводити прямо у воді. Це додало організованості при відвідуванні басейнів і дало можливість повною мірою насолодитися водними процедурами тим, хто не вмів плавати.
На тіло, яке знаходиться у воді дія гравітації, зрозуміло, слабшає. Починає діяти викидаючі сили. Як наслідок, навантаження на суглоби і зв’язки опорно-рухового апарату значно знижується. Тут можна виконувати різкі рухи, не боячись отримати травму, можна «дозволити» собі падіння на спину або будь-який інший «кульбіт».
Очевидно, що заняття спортом у воді корисні і приємні. Аквааеробіка сприяє «боротьбі» з надмірною вагою, допомагає підтримувати організм в хорошій фізичній формі і відновити його функції після важких і утомливих навантажень. Крім того, вправи аквааеробіки можна призначати літнім людям і вагітним жінкам. Її рекомендують людям з травмами і захворюваннями хребта, при багатьох захворюваннях серцево-судинної, ендокринної та нервової систем.
Вплив води при виконанні фізичних вправ сприяє розгладженню шкірного покриву, а також надає м’язам пружність і еластичність. Одночасно з цим ритмічні вправи під музику у водному середовищі володіють позитивним емоційним ефектом і позитивно впливають на психіку людини.