Ти позбавив від себе мене.
Ти зробив це так грубо й невміло,
Хоч я знала давно: все мине, –
Серце враз схлипнуло і защеміло.
Ти позбавив від себе мене.
Я радію, бо знову на волі!
Я не думаю вже про сумне,
Прошу в бога щасливої долі.
Ти позбавив від себе мене.
Надворі, виявляється, літо,
Небо світле й таке голубе,
В полі кажуть достигло вже жито.
Ти позбавив від себе мене.
Скоро осінь загляне в віконце.
І хоч в осені личко сумне,
Восени гріє часто так сонце.
Ти позбавив від себе мене…