До шістдесятих років XIX століття історію зачісок можна охарактеризувати як нескінченну спробу надати волоссю якомога неприродніший вигляд за допомогою різних способів. Серед найбільш популярних інструментів були пристосування для створення знаменитих «хвиль», винайдених французьким перукарем Марселем Грате. Не дивно, що в цю епоху в будуарах завжди відчувався запах горілого волосся. Пізніше винайшли гарячий метод завивки, який, як вважався, був більш щадним, а в XXI столітті будь-яка дівчина може в одну мить стати кучерявою завдяки делікатному методу – біозавивка.
Погляд у минуле
Перші згадки про завивку можна віднести до епохи Стародавнього Єгипту та Греції. Так, в старовинних документах описуються як дівчата, так і хлопці, які закручували своє волосся, намотуючи його на дерев’яні палички. У ті часи у великій пошані були чоловічі та жіночі перуки з щільними локонами. У 1906 році Карл Людвіг Несслер винайшов метод перманентної завивки, в ході якої на волосся наносився лужний розчин, після чого воно закручувалося на металеві стрижні, які нагрівалися до дуже високої температури. Процедура займала до шести годин і часто супроводжувалася опіками. У 1948 році був винайдений метод «холодної» завивки, під час якої волосся не піддавалося температурномуо впливу ззовні – воно нагрівалося завдяки хімічній реакції. Це стало початком нової ери перукарського мистецтва.
Пік популярності «хімії», як її багато хто називав, припав на вісімдесяті роки XX століття в період моди на зачіски в стилі диско. Назва повністю відображала результат: мляві і випалені кучері.
Різновиди завивки
Прийнято виділяти два класичних види завивки:
Лужний (заснований на властивості лугу розм’якшувати структуру волосся). Після процедури результат закріплюється фіксатором. Термін життя кучериків – від трьох до шести місяців.
Кислотний (більш щадний спосіб). Зачіска зберігається за часом в два-три рази менше.
Є і ще один, більш сучасний спосіб, так звана біозавивка. В даному випадку не використовується ні аміак, ні пероксид водню, ні тиогликолева кислота (компоненти, що входять в класичні методи). Основна активна речовина в даному випадку – хлоргідрат, який є аналогом цистину – амінокислоти, що входить до складу людського волоса.
Завивка XXI століття
Актуальними є такі типи перманентної завивки волосся:
- класична хімічна завивка (найбільш відомі виробники компонентів: LC2 (Японія), «Кудрі ангела» (Італія), «Шовкова терапія» (США), «Ультраформ» (Фінляндія),
- біохімічна завивка або біозавивка (виробники складів: «Ніагара» (Росія), «Мосса» (Італія), «Екзотермік» (США) та інші),
- біохімічна завивка з лікуванням волосся (фірми: «Формула Успіху» (США), «Гідровейв» (Франція) та інші).
Процес завивки у всіх випадках практично однаковий: накручування волосся на бігуді, зволоження спеціальним складом, змивка і закріплення результату. Виробляти дані маніпуляції в домашніх умовах, незважаючи на видиму простоту процесу, не рекомендується.
Є і ще один інноваційний метод. Вченим з науково-дослідної лабораторії L’Oreal, нарешті, вдалося проникнути в таємницю кучерів. Виявляється, все залежить від структури волосяного фолікула на голові: якщо він розгорнутий, то і волосся росте по спіралі. У зв’язку з цим відкриттям був придуманий новий медикаментозний препарат, який знаходиться на етапі тестування. Якщо відкриття підтвердиться практичними результатами, то зовсім скоро будь-яка дівчина без нанесення шкоди волоссю зможе стати кучерявою, достатньо буде просто прийняти таблетку.
Вибір на користь «кучерявості»
У XXI столітті існує величезна кількість видів локонів: баранці, гофре, бумеранги, штопори, локони а ля Голлівуд та інші. Кожен з цих типів по-своєму привабливий, однак, перш ніж створити на голові «кучерявий Вавилон», краще порадитися зі стилістами або «приміряти» хвилясте волосся в комп’ютерній програмі з моделювання зачісок.